Кінорезиденція Wiz-Art x AHL 2025

Серед фільмів кінорезиденції 2023, зокрема, “Лелеки завжди повертаються додому” Ґали Козютинської. Цей фільм переміг в українському конкурсі Wiz-Art Festival 2023 і, оскільки Wiz-Art є частиною European Short Film Audience Award, його номінували і на цю премію, тому він вирушив у тур 10-ма європейськими кінофестивалями. Він також переміг на фестивалі Молодість 2024, у серпні 2025 року його показували на данському фестивалі Odense Film Festival.

Під час кінорезиденції 2023 Катерина Кроха фіналізувала свій фільм “Як я “святкувала” день російської мови в Херсоні”. Він увійшов до українського конкурсу Wiz-Art 2023, а також Rivne International Film Festival Dream City. Також фільм показали у більш ніж 10 містах світу: Баффало, Портленд, Нешвілл, Ґранд-Рапідс, Денвер, Чикаго, Сіетл, Портленд (США), Лісабон (Португалія), Тарифа (Іспанія), Барселона (Іспанія). Його номінували на приз глядацьких симпатій Wiz-Art 2023.

МОМЕНТ // 14 хв., Ксенія Мних, Україна, 2025
Військовий і цивільна проживають звичайний день в тиловому місті, але буденна соціальна інтеракція закінчується для них непередбачувано.

РЕПЕТИЦІЯ // 20 хв., Олександр Гойсан, Україна, 2025
«Репетиція» — документальне спостереження за пожежниками Івано-Франківського ДСНС. Їхня робота складається з нескінченних повторів — як репетиція, де немає прем’єри, але є постійна готовність знову й знову відпрацьовувати рухи.

ЯНА // 7 хв., Владислава Похила, Україна, 2025
Після знайомства з Яною в шкільній вбиральні, Аня іде з нею на вечірку, де стикається із власною реальністю.

ЗЕРНО // 15 хв., Ольга Тугарінова, Україна, 2025
Кіноесе про подорож українського зерна крізь циклічність історії, жнив і війни.

ПʼЄТА // 7 хв., Олена Гром, Україна, 2025
Пʼєта – це фільм про матір, яка оплакує загиблого сина, через її скорботу постає образ України: пораненої, але нескореної. Історія, де біль стає силою, а пам’ять зброєю проти забуття.

СНИ АЛІСИ // 7 хв., Софія Яшвілі, Україна, 2025
Ніжний начерк про проживання втрати.

ВОНА НЕ ЙДЕ ДОДОМУ // 4 хв., Поліна Яковлева, Україна, 2025
Вона відчуває внутрішню напругу, що зростає з кожним днем. Але знайти причину постійної тривоги не вдається навіть коли вона починає вигадувати власне життя.

MELTEMI // 10 хв., Анастасія Стеценко, Україна, 2025
Подорожуючи наодинці до грецького острова, режисерка уявляє історію пари, якої ніколи не було — української жінки та її чоловіка, чия спільна поїздка стала неможливою через війну.

ПАРОМ ПЛИВЕ // 18 хв., Жора Папоян, Україна, 2025
Диригент, що готує маленький заліщицький ансамбль до концерту з піснею «Намалюй мені ніч», супроводжує полеглих солдат на військових похоронах.
Той самий паром, що перевозив Заліщан через Дністер, малює одну ніч за іншою.

ІНЖИР // 16 хв., Новруз Хікмет, Україна, 2025
Купання в морі, мовчазні вечері, спроби зберегти близькість – так минають останні дні пари на старій дачі біля берега Каспію. Минуло багато років, і чоловік живе сам у великому будинку поруч із тією ж дачею. Інжирове дерево та море залишаються тим самим. Прості смаки й миті нагадують: життя триває. А самотність може бути усвідомленим вибором.

РИБАЧОК // 14 хв., Сашко Рощин, Україна, 2025
Спекотного полудня в тіні дерев біля ріки, немов посередині життя, щось втрачаєш. Але любов співмірна із силою ріки.