Національний конкурс: добірка #2

Степан регулярно бере з притулку старих собак, щоб ті провели свої останні дні поруч із ним – у спокої. Це його спосіб прийняти власну смертність. Він мріє померти спокійно, в старості, навіть під час війни. Але спокій – це привілей, який зруйнував молодий хлопець на ім’я Ґоґо. Що буде, коли на кладовищі вночі зустрінуться два вороги – різного віку, але однаково самотні? Вони будуть курити, їсти кошик морозива і танцювати.

У перші місяці війни молодий Сергій переїжджає на захід України і працює волонтером на гуманітарному складі. Коли мати вирішує виїхати з території, окупованої російською армією, їхній телефонний зв’язок обривається. Наступного дня Сергій дізнається, що гуманітарна колона з його міста була знищена під час авіанальоту.

24 лютого 2022 року ми з хлопцем втекли з Києва до Ірпеня. Ми провели 10 днів у заблокованому місті й встигли виїхати з останнім евакуаційним конвоєм. Минув час, але відчуття, що я померла в Ірпені, не полишає мене досі. Фільм відтворює цю реальну історію виживання через особисту й суб’єктивну оптику.

У зруйнованому місті Ізюм Харківської області гора Крем’янець стала «островом зв’язку», де люди можуть знайти мобільний зв’язок зі своїми рідними після місяців російської окупації.

На 377-й день російсько-української війни в Києві чоловік сперечається з дружиною про подушки – яка для сну, а яка ні. А ще – навіщо взагалі знімати фільм про війну?