Майбутнє було вчора: позаконкурсні фільми

Перший тиждень повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року став моментом, коли історія змінила свій хід. Троє режисерів спостерігають за життям у трьох тилових районах на різній відстані від фронту, фіксуючи розпорошені моменти трагедії, страху й пробудження.

Молекулярна кухня, пошуки самореалізації та сумнівна ідея завести дітей — головні складові цього напівапокаліптичного подвійного побачення, що обертається справжнім пеклом.

Втекла від російської окупації, мати численної дітвори бореться за те, щоб зберегти сім’ю, намагаючись побудувати «нормальне життя» на руїнах зруйнованого світу — і поступово усвідомлює, що нормальність більше не означає мир, а лише здатність продовжувати жити, кохати й не втратити себе.

Монреаль живе парками, балконами, кав’ярнями й велосипедами — місто, де переплітаються різні культури. Та будівництво поступово змінює його до невпізнаваності: історична забудова зникає, а місто накривають хмарочоси, керовані штучним інтелектом. Починається повстання. Коли система руйнується, природа повертає собі місто, а серед руїн виникає нова, соларпанківська спільнота.

Колись «Хімпром» був одним із найбільших виробників добрив у СРСР. Після його занепаду токсичні відходи залишилися частиною міського ландшафту. «Біла гора» — відвал фосфогіпсу — зберігає пам’ять про індустріальне минуле й водночас стає домівкою для дикої природи. Фільм досліджує історію хімічного виробництва та нові екосистеми, що виникають на його руїнах.