Бездуховна каламуть: позаконкурсні фільми

На наших очах дивна людино-пташина істота постійно змінюється, намагаючись пристосуватися до всепроникної напруги економічних, ідеологічних, воєнних і кліматичних загроз.

Після тесту на вагітність трансгендерний чоловік повертається до квартири свого коханого, з яким вони то сходяться, то розходяться.

Що, якби все у світі мало однакову цінність — живе й неживе? Матерія спостерігає, відчуває, сприймає, судить і страждає разом із нами. Цей фільм дивиться на світ очима каміння — мовчазних свідків людського життя — і через них говорить про все маргіналізоване та забуте. Знятий на 35-міліметрову плівку, він розповідає про життя каменів серед нас.

Симон працює в садовому центрі на півдні Франції разом із матір’ю — доброю, але надто турботливою. Коли Корентен перестає відповідати на його повідомлення, Симон стикається з самотністю. Серед теплиць і балакучих рослин, що відлунюють його думки, він зустрічає Гіацинта — уявного дорослого, схожого на нього самого. «Xylella fastidiosa» — присвята поколінню, винищеному епідемією ВІЛ/СНІДу, і порожнечі, яку воно залишило по собі.

Чим повʼязані сонцезахисні окуляри, шкільні друзі та пестливі форми імен? І до чого тут сомбреро?

Еліза працює в курортному готелі, де постійно змінює ролі, аби гості залишалися задоволеними. За бездоганним фасадом вона намагається зберегти особисте життя, приховуючи рідкісну особливість: вона фізично не може усміхатися. У світі, одержимому позитивним мисленням, Еліза мусить вирішити, чи підлаштуватися під чужі очікування, чи залишитися собою.

Закохавшись у смерть, чоловік вирушає у сюрреалістичну подорож, щоб утекти від життя й ролі, які йому судилося прожити. Коли світ навколо розпадається, серед руїн він знаходить можливість почати все спочатку.