Міжнародний конкурс: добірка #3

Є Португалія, є португальська мова, і є українська режисерка, яка вивчає цю мову та приміряє на себе роль потенційної мігрантки. Є й гра слів: zangar та o zangāo. Як виразити таку сильну емоцію, як гнів, мовою, якою лише починаєш говорити? Відеоесе складається з особистої розповіді, мовних уроків, домашніх відео й архівних кадрів з Києва – і показує розщеплену реальність того, хто шукає безпечне місце за кордоном, сумуючи за домом, що постійно під загрозою війни.

Малий – учасник націоналістичної організації – живе у тихому містечку з самотньою матір’ю, розриваючись між тренуваннями у спортзалі та роботою в місцевому магазині. Інші члени угрупування зневажають його через гомосексуальність брата, який переїхав до Варшави. Якось його шантажем змушують встановити вибухівку на майбутньому ЛГБТ-мітингу в столиці. Неочікуваний поворот – участь матері Малого в цій небезпечній ситуації. Перед героєм постає страшний вибір, що випробує його переконання і вірність.

Елен, якій 40, приїздить до літньої матері у французьку глушину. Але мама поводиться якось дивно. Вона, здається, встановила дивний зв’язок з рослинами, комахами і старим дубом у кінці саду…

Їхній улюблений син далеко. Маріанна і Петіон живуть на Гаїті з телефоном, чекаючи дзвінка зі США, куди їхній син поїхав за американською мрією.

Марії 30 років, у неї інтелектуальна інвалідність і потаємне бажання: вона хоче стати мамою. Нерозуміння її прагнення штовхає її до боротьби за свої права і болісного бунту за право розпоряджатися власним тілом.