Оглядаючись на 2016, можна підсумувати, що ми багато подорожували, спілкувались і дивились чи показували кіно. Це був традиційно нелегкий рік і тут нас мали би зрозуміти всі, хто працює в сфері культури.
Коли наші батьки питають чим ми займаємось у вільний від роботи час (так-так у 2016 році у більшості з нас з’явилась офіційна зайнятість), ми досі не можемо точно відповісти на їх питання. Єдине, що ми знаємо точно – ми не хочемо залишатись осторонь процесів будівництва нашої країни і вважаємо, що зміни через культуру, зокрема найвпливовіше мистецтво сьогодення кіно – стаються, можливо, не швидше, але однозначно ефективніше, аніж зміни через перерозподіл кордонів чи автоматні черги.
січень
Рік для нас розпочався незабутньою поїздкою у столицю Англії – Лондон, де Ольга Райтер разом з представниками інших європейських фестивалів відвідувала London Short Film Festival. Поїздку підтримала та зініціювала Британська Рада.
лютий
4 лютого ми розпочали рік з рідних фльмів – Українська нова хвиля спільно з Центром Довженка у кінотеатрі Коперник.
Далі, як і щороку, дорога повела нас у Клермон-Ферран, де у міжнародному конкурсі був “Син” Філіпа Сотниченка. Ми чудово і корисно провели там час і навіть зустріли Мадам Блек з Нової Зеландії, про яку потім довідались глядачі нашого фестивалю. Саме тоді ми почали мріяти про український павільйон на кіноринку і навіть не підозрювали, що наш задум у 2017 здійсниться.
Після Клермон-Феррану ми поїхали прямісінько на Берлінале, де відвідали Європейський кіноринок.
Водночас 25 лютого зелену залу Палацу мистецтв переповнила Абсолютна любов. Вся гамма почуттів та стосунків – вічна любов, зрада, емоційне насильство, солоденькі підліткові побачення, шантаж і кокетство, ревнощі та непереборна сила взаємного потягу.
березень
5-6 березня майстер-клас Марії Пономарьової. Режисер — Оператор. Творчий тандем або Як не повбивати один одного
10 березня ми переглянули фільми про прекрасну половину людств Boys Don’t Cry.
20-26 березня Жанна Озірна, наша програмна координаторка та Ольга Райтер, директорка фестивалю, поїхали у Познань, Польща на фестиваль Short Waves Film Festival, де номінували один фільм у категорію Best of Seven, яка складається з фільмів, що обирають 7 кураторів європейських фестивалів.
24 березня ми дивились спеціальну підбірку фільмів – Supergirls. Фільми про жінок, дівчат і дівчаток та їхню нестерпну легкість буття. Їх не обов’язково розуміти, їхній світу абстрактний і організоваий, яскравий і суміжний, вони не прості, але за ними однозначно цікаво спостерігати.
Кінець березня ознаменувався тижневою поїздкою у Київ, де Ольга Райтер була у журі міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays.ua.
“…важко описати мої відчуття після тижневого перебування на Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA. Мене так нормально порвало. Особливо дякую за можливість дивитись, переживати і аналізувати фільми (зокрема українську програму) у міжнародному складі. Фестиваль Docudays артикулює проблеми, з якими зіштовхується українське суспільство та світова спільнота зараз, проблеми з яким зіштовхуюсь і я мої друзі кожного дня.
Дякую, що ваш екран та сцена відкрита для тих людей і думок, які на інших українських майданчиках цензуруються. Ви робите не просто фестиваль, ви робите чіткі і конкретні кроки на шляху до толерантнішого суспільства та порозуміння”, – пропоментувала Ольга.
Для нас це був тиждень натхення і пошуків, тиждень теплих розмов і гарячих сердець. Здається, саме відвідини docudays зарядили нас на реалізацію Urban Doc влітку того року.
квітень
7 квітня – Ірландія. Фільми про пристрасті, які ховаються по кутках холодних середньовічних замків, підвальних пабів та стареньких прибережних хатинок.
21 квітня – Польща. Ми переглянули одну з найсильніших шкіл кінематографу у світі – польська. Цікаво, що безумовним фаворитом публіки став фільм Матеуша Ґловацького “Дослідження чоловіків”
24-27 квітня великою компаніюєю ми були у Славутичі, на фестивалі кіно та урбанізму 86, де Жанна Озірна представляла свою документальну роботу “Котики”.
травень
5 травня вже звично у Львівському палаці мистецтв ми показали підбірку короткометражних фільмів з країн Скандинавії. По-нордичному стримані та водночас відверті фільми про те, як жителі країн мороку і туману переосмислюють одвічні теми кохання і сексу, смерті і буття.
14 травня ComicCon – спеціальна програма короткого метру з комп’ютерними ефектами, яку ми презентували у Києві.
19 травня ми дивились програму документалок ЦЕ ТОБІ НЕ КІНО. Документальне кіно, яке спонукає до роздумів, не нав’язує чи пропагує, а показує іншу точку зору, розповідаючи універсальні історії через історії своїх героїв та героїнь. Дивно, що наші глядачі тяжко звикають до доку, але всі, хто відвідує, ніколи не залишається незадоволеним.
25 травня до Львова приїхала німецька експертка Брігітта Мантей, щоб розказати про те, як правильно презентувати свої кінопроекти.
У травні у Відні також відбувалась стратегічна нарада мережі Nisi Masa, до якої ми належимо.
Vienna Independent Shorts після відвідин фестивалю, ми привезли програму найкращого на наш, який відбувся у серпні.
Ми поїхали на Krakow Film Festival, де вправно дивились всю короткометражну програму і відібрали кілька незабутніх фільмів.
червень
2 червня ми дивились фільми з Великої Британії. Сміливо, чесно, незручно, іронічно — так знімають британці і не бояться бути смішними.
10 червня Porto Franko GogolFest у Івано-Франківську і спеціальна підбірка від нашого фествалю.
6-18 червня ми разом з Остапом Костюком провели майстерню документального кіно Urban Doc в рамках Майстерні міста. Проект, що захопив нас і наших студентів, ми пережили миті, які стали неповторним враженням 2016. Ось реазультат і ось як це було.
21-23 червня – Ольга Райтер поїхала до Брюселю, де відвідала презентацію книжки про культурних менеджерів зі всього світу, книжку зробила організація Fikka.
Десь між червнем і липнем народилась ідея футболок #бездуховна каламуть і ми собі навіть не уявляли, що це набуде такого поширення. Дякуючи Minizavod ми змогли втілити свій задум.
липень
Вже традиційно липень – це місяць Odessa Fim Festival, але цього року ми були не лише глядачами, але й учасника, адже три фільми, які ми спродюсували потрапили до українського національного конкурсу.
Також Ольга Райтер разом з режисером Тарасом Дронем брала участь у кіноринку, де вони представили повнометражний проект режисера у секції Pitching.
12 липня Данило Гаук провів майстер-клас з інтриґуючою назвою “Як вступити у кіношколу в США за 4 тижні”.
серпень
4-7 серпня відбувся LISFF Wiz-Art 9.
“Також цього року у вересні виповнилось 120 років з дня першого кінопоказу у Львові. Наш цьогорічний слоган фестивалю – НАРОДЖЕННЯ СВІТЛА – зокрема присвячується і цій епохальній події. Це емоційний референс до самої суті фільму – магічний промінь світла, який понад сотню років тому випустили у світ брати Люм’єри”.
Одразу після фестивалю ми показали підбірку фільмів з минулого фестивалю на Параджанов Фест на Левандівці.
вересень
Осінній сезон ми розпочали нестандартно – показом у Дворику ЛОДА, цього ж дня ми показували фільми у Парку культури на театральному фестивалі Kit Gavatovycha.
22 вересня ми дивились емоційні, балакучі, бурхливі, сміливі фільми з країни дон кіхотів та любові – Іспанії.
Цього ж місяця ми стали чільними учасниками БАЛАТОН ФЕСТу у районі Львова.
жовтень
6 жовтня були непередбачувані у своїй різноманітності. Прекрасні у своїй вільнодумності. Смішні, розкуті та нестримні. Американські короткометражки – фільми сміливих режисерів фільми з США
Цього місяця ми представили підбірку з фестивалю у Харкові на Галичкульті, а в той же час інша частина нашої команди мандрувала містечками Львівщини, де втілювала проект “7 міст 7 фільмів 7 днів” В кожному місті відбулись безкоштовні кінопокази 7 короткометражних фільмів. Під час подорожі команда проекту фотографували та фільмували процес. І ось що з цього вийшло.
20 жовтня – ми дивились “Дуже німецьке кіно”, що завоювало глядачів стриманою та експериментальною режисурою, відмінною акторською грою і різноманітністю шкіл: класичний підхід Гамбурга, diy-підхід із Берліну та незалежні експерименти класиків німецького короткого метру.
листопад 2016
10 листопада у тепер вже сірій залі Палацу мистецтв були фільми з Франції – країни чітких правил і несподіваних вчинків, витончена і пристрасна, чудернацька і красива, бунтівна й кокетлива. У найсвіжішій підбірці від Wiz-Art історії кожного з нас, які закарбувались в історії, збентежили серця і розум інших, залишаючи по собі новий досвід і несподіване майбутнє.
24 листопада ми знали, що почався сірий дощовий період, і тому ми вирішили, що ніщо так не покращить настрій нас та глядачів, як спеціальна підбірка комедійних коротких фільмів від Wiz-Art. Мікс із попередніх програм.
В той час Ольга Райтер відвідувала Winterthur Kurzfilmtage, де переглядала і відбирала найцікавіші експериментальні роботи, адеж фестиваль відомий такими.
Далі марафон продовжився і Ольга була в журі Munich School Film Festival, де переглянула 7 програм студентських короткометражок зі всього світу.
грудень 2016
Грудень був повністю присвячений фіналізації підготовок та зйомкам фільму “Благодать” Жанни Озірної, яки має вийти у 2017 році. Work in Progress був представлений на Львівських кінозустрічах.