Ґюнхільд Енґер про сценаристику

розміщено в: новини | 0

Гостем Wiz-Art Film School 2014 стала член журі цьогорічного фестивалю Ґюнхільд Енґер з Норвегії. Режисерка на прикладі своїх фільмів розказала, як з’являються її історії, а також відповіла на запитання аудиторії.

gunhild

Пряма мова

Я дуже рада бути у Львові. Мені пощастило приїхати на фестиваль саме цього року. Насправді мені пощастило й минулого року — я показувала фільм «Недоношений», і він отримав нагороду за найкращий сценарій. І тому цього року я проводжу вам серію «запитання-відповідь» саме з сценаристики. Показуючи чотири свої фільми, я буду намагатись згадати, як працювала над ними, як писались історії для фільмів.

Насправді немає конкретних правил написання сценаріїв і створення фільмів, тому я не можу навчити вас чомусь такому. Я тільки можу поділитись своїм досвідом, розказати про що я думала, на чому зосереджувалась, коли я працювала над фільмами.

«Загальна сума» (Subtotal, 2014)

Протягом останніх років я зосереджувалась більше на широких планах і довгих сценах, завжди намагалась знайти елементи гумору, навіть «чорного гумору» — знайти щось веселе і гумористичне у сумних ситуаціях.

Я намагаюсь у кожному фільмі пробувати щось нове. У фільмі «Загальна сума» мені це вдалося. Я використовувала ручну камеру. Сценарію не було як такого, ми в принципі імпровізували. Я знала, що будуть говорити актори, але в процесі роботи над фільмом ми разом з акторами доробляли цю історію.

«Пристрасть» (Pasjon, 2008)

Цей фільм — моя рання робота. Це, напевно, єдиний фільм, який я знала на плівці 35 мм, після того я таких фільмів не знімала. Ми хотіли створити фільм, який б помістився в одній рамці, така собі одна сцена. Історію я отримала від свого друга. Це запитання, що б друг зробив, якби прийшов додому і побачив, що його дівчина захотіла трішки пожвавити їхнє сексуальне життя і намастила вершками свої геніталії. Як би він відредагував на таку ситуацію? Він сказав, що розірвав би стосунки. Ми вирішили, що це була хороша історія, просто поспостерігати за тим, яка буде реакція хлопця, як будуть далі розвиватись їхні стосунки. Сценарій тут — більше якісь географічні параметри, глибина кадру, як розміщений кадр. Події в цьому фільмі відбуваються повільно. Одна рамка, одна довга сцена.

gunhild-1

«Недоношений» (Premature, 2012)

У цьому фільмі також довга сцена, але в одному кадрі й з більшою кількістю діалогів. Історія почалася з такого: у мого брата мала народитись перша дитина, а моя мама — практично орієнтована людина, вона завжди казала: «Коли я була на шостому місяці, я не раділа, адже дитина ще не народилася». Це яскравий приклад нордичного песимізму: не потрібно заздалегідь радіти тому, що ще не відбулось.

Великі драми в нашому житті присутні кожного дня. Тому я намагаюсь взяти якусь драматичну історію з буденного життя і трішки її допрацювати драматичним поворотом подій. Саме так я працювала над структурою цього фільму. Часто ці невеличкі драми втілюють більш серйозні, глобальніші питання у нашому житті.

«Простіше життя» (A Simpler Life, 2013)

У цьому фільмі я намагалась відтворити стосунки пари середнього віку, віку моїх батьків. Вони мене захоплюють. Мені завжди цікаво за ними спостерігати. Фільм «Простіше життя» — це щось середнє між фільмом «Пристрасть» і фільмом «Недоношений». Як уже говорили, пишіть про те, що ви добре знаєте. Я дуже добре знаю як спілкуються, як намагаються порозумітись чи не розуміють один одного пари середнього віку. Тому що я довгий час прожила з ними. Тому в багатьох фільмах я працюю більше з такими віковими категоріями. Але я планую відзняти фільм про своє покоління.

Коли я планую фільм або пишу сценарій, для мене є дуже важливим також уявити, де я хочу відзняти цей фільм: у якому середовищі, на якій території, у якому будинку.

Це стосується, зокрема, фільмів «Простіше життя» і «Пристрасть». Це те, що я також прописую і в сценарії: не лише де має відбуватись подія, а й який має бути звук. Тобто ті звуки, які мають підкреслити те, що в сценарії написано словами.

gunhild-2

Q&A-сесія

Як ви працюєте з акторами, як скеровуєте їх під час роботи над фільмом?

Більшість акторів у моїх фільмах — це не професійні актори. Це звичайні люди. Я хочу, щоб люди в моєму фільмі виглядали звичайними. Я хочу працювати з людьми, які відображають світ таким, яким він є, яким я його бачу — звичайний світ, який відображає до певної міри й мене. Часто буває так, що професійні актори занадто красиві. Вони не зовсім відображають той світ, який я бачу, коли дивлюсь навколо.

Буває таке, що я звертаюсь до агенства з підбору акторів. Часто я знаходжу їх просто на вулиці. Наприклад, батька з фільму «Недоношений» я зустріла в парку з собакою. Тоді головне, щоб люди зрозуміли і перейнялись цією історією.

Я думала над тим, що об’єднує всіх моїх акторів, і зрозуміла, що всі вони мені подобаються як люди. Мені легко з ними говорити й пояснювати їм історію.

Якщо вони перейнялись нею, то не потрібно грати, вони можуть просто пережити її. Звичайно, ми проводимо багато репетицій, щоб досягнути того ефекту, якого я шукаю.

Хочу додати аспект, що стосується жіночих персонажів, жіночого тіла. Мені важливо відображати різні зовнішності в своїх фільмах. Якщо говорити про акторку з свого фільму «Subtotal», то жінка у цьому фільмі, не мою думку, це звичайна нормальна жінка, яку можна побачити в магазині. Але у фільмах таких типажів ми не бачимо. І виникає питання: чому? Адже вона звичайна жінка, вона існує, чому її не знімають і не показують в кіно. Я думаю, це вагомий аспект, якому варто приділити увагу. Також я приділяю увагу оголеності жінки. Вважаю, що не потрібно цього приховувати, варто показувати. Звичайне оголене жіноче тіло, не в бікіні. Це вже навіть питання політкоректності.

gunhild-3

Наскільки детально були прописані діалоги в фільмі «Недоношений»?

Всі діалоги у фільмі «Недоношений» були прописані дуже детально, до найменшої дрібниці. Я дуже конкретна у своїх формулюваннях. Я завжди підбираю ті слова, які я хочу бачити у своєму сценарії. Було багато репетиції. Це пов’язано з тим, що я працюю із звичайними людьми, не з професійними акторами, тому мені дуже важливо прописати все до найменшої дрібнички. Кожне слово, кожне формулювання. Я дуже довго працювала над сценарієм фільму «Недоношений», щоб він був таким, яким я хотіла.

Єдина імпровізаційна річ у фільмі була про кількість лежачих поліцейських на дорогах. Я сказала своїм акторам: імпровізуйте лише у моменті тиші, коли ви відчуваєте, що тиша занадто затягнута.

Тобто ви відчуваєте, що треба щось сказати, щоб перервати цю тишу. Тоді ви можете обіграти якось цю ситуацію. Все інше було детально прописано.

Як знімалась сцена у машині у фільмі «Недоношений»? 

Камера була розташована на капоті машини так, щоб вона заглядала всередину. Я їхала попереду в іншій машині. У мене був монітор, бездротова система, через яку я чула, що відбувалося в машині. Насправді було складно спостерігати, бо картинка постійно стрибала вгору-вниз. Але я дуже добре знала сценарій. Я могла давати вказівки на основі звуку, того, що я чула. Якщо говорити про складнощі зйомок, то важко відзняти одну довгу сцену в машині. У мене виникало лише запитання, як дати раду з технічними труднощами. Інших проблем не виникало.

Як ви вирішили стати режисером і де ви навчались?

Я змалку займалася акторством і театром, відвідувала драмгурток у старшій школі. Але зрозуміла, що мені більше подобається самій вирішувати, що буде відбуватись на сцені, ніж грати. Тому я пішла на великий курс кінематографу. Потім певний час працювала на телебаченні. І отримала ступінь бакалавра мистецтв у коледжі мистецтв в Единбурзі та ступінь бакалавра мистецтв у Школі режисури в Гетеборгу. З того часу я живу і займаюсь кінематографом. Також паралельно займаюсь режисурою і сценаристикою, підбором акторів.

Напевно, Норвегія — одна з найблагодатніших країн для того, щоб займатись режисурою. Є певне державне фінансування, і мені пощастило його отримати, зокрема для фільмів «Недоношений» та «Subtotal».

Фільм «Простіше життя» підтримував Шведський інститут кінематографу, бо фільм був відзнятий у Швеції.

gunhild-4

Ваші роботи за стилістикою нагадали роботи Ульріха Зайдля. Роботи яких режисерів вас надихають?

Зайдль є одним з моїх героїв. Мене надихають роботи багатьох режисерів, цей список є дуже довгим. Я завжди намагаюсь відобразити свій досвід тієї чи іншої ситуації. Бо небезпечно, коли починаєш копіювати того чи іншого режисера. Я намагаюсь завжди показати свою версії. Питання, які я піднімаю в моїх фільмах — це такі екзистенційні питання, які також будуть підніматися в інших фільмах. Але це є моя інтерпретація, як я це бачу.

Який фільм ви мрієте відзняти?

Я завжди мрію про наступний фільм, який я хочу відзняти. Зараз я працюю над короткометражним фільмом «Instruction», який, я сподіваюся, стане частиною повнометражного фільму «Берлін-Осло». Це фільм, що відображає сучасну ситуацію в Норвегії. Дуже багато молодих людей з Норвегії втікають в Берлін, щоб стати там митцями. Для людей мого віку це така «втеча свободи». Вони настільки заможні й настільки вільні, що можуть собі дозволити. І ми настільки довго живемо комфортно і заможно, що не хочемо дорослішати. Така проблема відображається у цьому фільмі. Це те про що я мрію зняти кіно.

Підготував Володимир Сухий

Фото Ляни Труш та Марії Маїк