викладачі школи

Народилась в Києві, Україна. Закінчила Національний Університет кіно, театру і ТБ ім. І. Карпенка-Карого (кінофакультет, спеціальність: режисер, майстерня Попкова В.М. і Фабіш І.В.)

Працювала в експериментальному театрі «Школа», де досліджувала метод роботи з неакторами. Проходила піврічну програму ARCHIDOC для документалістів при французській національній кіношколі La FEMIS, вивчала теорію і практику монтажу на індивідуальному стажуванні  у режисерки монтажу Валдіс Оскарсдоттір.

Зняла кілька коротких метрів. Повнометражний ігровий дебют «Стрімголов» (2017) отримав кілька призів міжнародних кінофестивалей і 3 нагороди Національної кінопремії «Золота Дзига» в 2018 році.

2013 року закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого, за спеціальністю режисура художнього фільму, майстерня Михайла Іллєнка. Переможець конкурсу “Коронація Слова 2011» в номінації найкращий сценарій. Короткометражні фільми отримували нагороди на міжнародних фестивалях. Учасник  BERLINALE TALENT CAMPUS 2013. Член Національної спілки кінематографістів України. Член Української Кіноакадемії. Приймав участь в документальному проекті ВАВИЛОН #13. Стипендіат програми республіки Польща “Gaude Polonia” 2015 та 2017 року. Організатор сценарної платформи «Terrarium». УчасникTorinoFilmLab (Script&Pitch, 2016) з повнометражним проектом «Памфір».

Тамара Трунова – одна з найактивніших та самобутніх режисерок драматичного театру.  Саме крізь її сценічний почерк можна розгледіти прикмети стилю сучасного українського театру – пластичний гротеск та музичне інтонування діалогічної складової драматичного тексту. Тамара завжди вірна собі і не боїться бути незрозумілою, ніколи не йде на компроміс зі своїми художніми рішеннями, уникає дешевих спекуляцій та загравань з почуттями.

Тамара викладає модуль по роботі з акторами у кіно.

Вивчилася на біолога, потім журналіста в Києво-Могилянській Академії, після чого закінчила московську школу документального кіно і театру Марини Разбєжкіної та Михаїла Угарова та повернулася додому в Київ. Зараз долучена до освітніх програм з документального кіно та займається авторськими документальними й ігровими проектами.

Аркадій Непиталюк народився 27 вересня 1967 року на Хмельниччині. Закінчив акторський факультет (1991, майстер Борис Ставицький) та факультет телевізійної режисури КДІТМ ім. Карпенка-Карого (1996, майстер Віктор Кісін).

Після стажування у Вищій медіа-школі в місті Гілверсум, Нідерланди (1993) та в штутгартській Академії мистецтв Shloss solitude, Німеччина (1995) працював телережисером. У 2016 році Аркадій Непиталюк дебютував як кінорежисер відразу двома ігровими фільмами, поставивши за власними сценаріями короткометражку «Кров’янка» та повнометражний фільм «Припутні». Стрічка «Кров’янка»перемогла в Національному конкурсі 46-го Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість» і у квітні 2017 року фільм було номіновано в 6-ти категоріях на здобуття національної кінопремії «Золота дзиґа», у тому числі як найкращий короткометражний ігровий фільм 2016 року. Перший повнометражний ігровий фільм Аркадія Непиталюка «Припутні» (2017) розповідає про долі трьох жінок — бабусі, доньки та онуки — чиї долі міцно переплетені, став одним з переможців 8-го конкурсного відбору Держкіно України на отримання державної підтримки в 2016—2017 роках.

З 2002-го Аркадій Непиталюк викладає режисуру та майстерність актора у КНУТКіТ ім. Івана Карпенка-Карого.

Народилась і виросла у місті Горішні Плавні, Полтавська область, Україна. У 2009 році отримала диплом магістра Інституту журналістики та телемистецтва Київського міжнародного університету. З 2010 до 2012 працювала у Центрі Сучасного Мистецтва, випусковою редакторкою онлайн видання про сучасну культуру Korydor.

У 2013 переїхала до Львова і впродовж 3 років працювала програмною координаторкою Львівського міжнародного фестивалю короткометражних фільмів Wiz-Art. Працювала над розвитком кількох проектів у сфері кіно міста Львів: Кіношкола Wiz-Art, щорічні Львівські кінозустрічі, Львівська кінокомісія.

У 2014 році за підтримки ГО Wiz-Art почала знімати короткі фільми, в основному, на локальні та приватні теми.

У колі її режисерських інтересів – дослідження невидимих емоційних зв’язків між людьми, ґендер та сексуальність, спостереження за близькими, неодномірними стосунками у звичних побутових ситуаціях.

За свій документальний фільм Зв’язок отримала нагороду Найкращий український фільм на Фестивалі кіно та урбаністики 86 та Спеціальну відзнаку журі Одеського міжнародного кінофестивалю.

Народився в м. Харків і 1986 році. Навчався в Харківській Академіі Культури за фахом Артист симфонічного оркестру (віолончель) та деригент. В 2016 році закінчив факультет звукорежисури в Київському Національному Університеті Театра Кіно і Телебачення ім. І. Карпенка-Карого. Учасник ГО “Сучасне Кіно України”, Театру Анімаційного Мистецтва ТАМ та ЦСМ ДАХ. Звукорежисер та саунд-дизайнер фільмів: “Кров”, “Гойдалки” реж. Валерія Сочивець, “Син”, “Цвях”, “Технічна перерва”, “Різдв’яні історії” реж. Філіп Сотниченко, “Сородіна”, “Golden Love”, “Випуск 97”, “Mia Donna” реж. Павло Остріков, “Поза зоною”, “ТерА” реж. Нікон Романченко, “Марія” реж. Новруз Хікмет, “Запаморочення” реж. Юра Катинський, “Bike Portraits” реж. Сашко Даниленко, “Державна установа”, “На кого ти нас покидаеш?”, “Зарваниця” реж. Ярема Малощук та Роман Хімей.

Перший досвід в кіно – акторський. У 10 років зіграв маленького Альошу в картині Сергія Маслобойщикова “Шум вітру”, після чого вирішив пов`язати своє життя з кіно. У 2014 закінчив факультет факультет режисури телебачення Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенко-Карого.

Один з ініціаторів створення та активний учасник громадської організації “СУК” (“Сучасне Українське Кіно”). Член Української кіноакадемії. Голова оргкомітету всеукраїнського конкурсу короткометражних фільмів “Україна. Шлях до миру” (2015) та неодноразовий представник на міжнародних платформах СУК на Каннському кінофестивалі,Берлінале а також в інших європейських містах в рамках Тижня Українського Кіно за підтримки Державного агентства України з питань кіно. Фільми Романченко брали участь у багатьох національних та міжнародних фестивалях. У 2014 став переможцем національної конкурсної програми Міжнародного кінофестивалю “Молодість” та отримав Скіфського оленя за документальну стрічку “Обличчя”. У 2018 році отримав спеціальний диплом від журі на фестивалі “Молодість” за короткометражний дебют “Поза Зоною”.

Валерія Сочивець – українська кінорежисерка, кінопродюсерка, кіносценаристка та президентка організації «Сучасне українське кіно» (СУК CUC). Народилася у 1992 р. у Києві. У 2014 р. закінчила Київський Національний Університет театру, кіно та телебачення ім. І. Карпенка-Карого, режисерську майстерню Василя Вітера. З 2013 р. – куратор кінопрограми на міжнародному фестивалі сучасних мистецтв ГОГОЛЬFEST. З 2016 р. – куратор кінопрограми МФ оповідання «Intermezzo» та МФСМ Porto Franko.

Філіп Сотниченко народився 8 січня 1989 р. в Києві в родині організатора кіновиробництва. Вищу освіту отримав у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого. До вступу в режисерську майстерню Юрія Терещенка рік навчався на кінознавстві в майстерні Валентини Слободян. Співзасновник ГО «СУК», куратор національного кіноогляду на фестивалі «ГОГОЛЬFEST».